Цитирую fish-ua (ЖЖ)

[urashima]

Взято с fish-ua.livejournal.com/388295.html#comments

Бог милував від таких подруг...
За вчорашній день я встигла почути дві історії, схожі, як викапані. Вони нарешті пояснили мені, чому деякі люди кажуть: "не люблю, коли мене жаліють!"

Завжди я мала це "не люблю" за гординю. А слово "жаліють" у мене було за значенням близьке до "леліють". Турбуються, гладять по голівці. А от є в нього і інше.

Ці дві історії, почуті вчора, пули саме про таких подруг-жалільниць, істинного зла, кліщів і паразитів. Вони воліють все знати про тебе - скільки коштує твоя машина, чим поснідали твої діти, що тобі шепоче коханий у ліжку. Дуже ображаються, з"ясовуючи, що якісь аспекти твого життя їм не відомі, а отримавши будь-яку інформацію, відразу починають співчувати. Якщо ти схудла - "бідачка, він із тебе всі соки тягне", якщо не схудла - "біднесенька, оце досі після пологів у форму прийти не можеш?"... ну, ви зрозуміли. А потім вони дають поради, настільки деструктивні, що важко уявити, що було би, якби хтось колись тих порад спробував дотриматися.
Жінки, які їм трапляються, від усього цього почуваються справді нещасними, особливо, якщо дозволяють собі повірити їм. І вони не знають, як скинути з себе таку кліщиху. Тим паче, часто-густо це робить хтось, із ким ти не можеш так просто розгавкатися - родичка, начальниця...
І я теж не знаю, що їм можна порадити. Сам факт поради руйнуватиме їх далі, бо означатиме: вони самі винні в своїй ситуації, вони слабкі. Я не хотіла уподібнюватися до кліщих-жалільниць, тому нічого не порадила, просто щиро поматюкалася на них разом з їхніми жертвами, бо гнів здається мені в цьому випадку доречним.

Я з таким стикнулася один раз іще в школі. Найгидомирніша з моїх учительок сказала мені лишитися на перерву і почала жаліти: ти ж у класі на перервах сидиш, ні з ким не спілкуєшся, друзів у тебе нема, це ж твої батьки не оддали тебе в дитсадок!..
Тоді я, дурна мала дитина, розплакалася. Але не від жалю до себе, а від безсилого гніву - вона викрила себе, згадавши моїх батьків.
Безсила злість - це те, що і тепер найпевніше може мене довести до сліз.
Потім - Бог милував. Ті кліщихи, що траплялися, відпадали легко, бо не мали на мене важелів впливу. Не завжди я їх розпізнавала так легко, як ту вчительку, але здебільшого розпізнавала принаймні лишившись на самоті із тверезим розсудом.

@темы: vv, rec